ПУБЛІКАЦІЇ
Боротьба наголосів: НовоукрАїнка vs НовоукраЇнка
Дата: 12.01.2017
Коментарі (1) Автор: Лариса Гуцул
Так склалося, що назву нашого міста більшість населення вживає з наголошенням на: НовоукрÁїнка.

Тож, розглянемо наголошення цього ойконіма таким, яким воно зафіксоване у словниках, і таким, у якому вигляді воно переважно вживається у мовленні.


Досить часто у мовленні як загальні назви, так і власні, в тому числі і назви населених пунктів, відтопонімні прикметники та назви жителів неправильно наголошуються з різних причин. Це й: недостатній рівень володіння українською мовою, вплив близькоспоріднених мов, уплив діалектів, мовна безграмотність, наголошення за аналогією тощо.

Досліджуючи співвідношення наголосу з морфемною структурою ойконімів, нами була виявлена закономірність: майже всі назви населених пунктів України на інка (їнка) мають суфіксальне наголошення: Іллінка (Крм), Гребінка (Пл), Укранка (Жт), Степівка (Чрк) та ін.

Чому ж порушується акцентологічна норма в аналізованій назві у мовленні? Проведемо паралель між ойконімом Новоукраїнка і топонімом Україна та спробуємо шукати тут витоки неправильного наголошення.

Увагу багатьох лінгвістів привертало й досі привертає походження назви Україна. Переважна більшість дослідників уважає, що ця назва походить від край "кінець" (точніше, від прийменникової конструкції у края), і первісне значення її – "погранична (порубіжна) територія, погранична (межівна) земля". Ця етимологія є не тільки найпоширенішою, але й найдавнішою.

В українській мові іменник Україна має наголошений третій склад: Украна (крана, украночка, укранський, укранець, укранка). Отже, сучасна акцентуаційна норма припускає єдино можливий наголос на третьому складі. Як відступ від норми, в поетичному мовленні можливе наголошення другого складу. Як-от, у Лесі Українки: "І ти колись боролась, мов Ізраїль, Укрáїно (!) моя!".

Акцентований суфікс -їнк-а має ойконім Новоукранка (Крв), за аналогією до наголошення хороніма Украна (як край, країна), а не за аналогією до наголошення апелятива “окрáїна”

У сучасній російській мові лексема “украинец” також має наголос на третьому складі (украинец, украинка, украинский). Як застарілий в російській мові вживається наголос на другому складі. У тлумачному словнику В. Даля є словоформа украйный та украинный – "дальний, пограничный, порубежный".

Парадоксально що українці, котрі, розмовляючи рідною мовою, вимовляють український, а, перейшовши на російську – укрáинский. Ті ж вагання у наголосі спостерігаються й у назвах жителів (укрáинцы та украинцы, укрáинка та украинка).

В Україні наголошення укрáїнський, укрáїнець, укрáїнка можна почути не лише у мові старожилів, у сільській місцевості, а й у державних установах, серед студентської молоді. Й дійсно, прикро те, що чимало українців не вміють правильно наголошувати навіть своєї самоназви та похідного від неї прикметника. Наголос Укрáїна, укрáїнець, укрáїнський з погляду загальнонародної мови діалектний, а з погляду літературної мови застарілий.

Виходить, що акцентуація аналізованого оніма є гібридною – ні російською, ні українською. Наголошення Новоукрáїнка є суржиком, яким розмовляє значна частина населення нашої країни і який засмічує мову, є руйнівним та деморалізуючим. Така вимова відходить від будь-якої літературної мови – української чи російської.

Вочевидь, наголошення Новоукрáїнка – все-таки не є пристосуванням до російської мови, бо й там воно теж неправильне (можна говорити лише про те, що воно сформувалося за зразком російської мови). Але ж вимова цього слова в українському мовленні повинна “боротися” за своє виживання.

Для того, щоб зберегти від спотворення, засмічення правильне наголошення, треба усувати мовний суржик та підвищувати культуру мовлення в Україні.
 
Лариса Гуцул,
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри української мови
Кіровоградського державного педагогічного університету
"Наукові записки"

Фото Сергія Мілютіна
Дата: 12.01.2017 | Категорія: Новоукраїнщина | Теги: Суржик, Новоукраїнка